Правила з української мови частини мови

Правила з української мови частини мови

Правила з української мови частини мови

Самостійні (повнозначні) частини мови (відповідають на питання)

Питання

Що означає, коротка характеристика

Приклади

1. Іменник

Дівчина, Тарас Шевченко, стіл

2. Прикметник

Ознака, властивість предмета; приналежність.

Якісні – ознаки предметів;

Відносні – відношення до осіб, явищ тощо;

Присвійні – кому належить предмет

3. Дієслово та його особливі форми:

Що робити, робить, робив? і т. п.

Пишуть, читає (особові форми)

Інфінітив (неозначена форма)

Що робити? Що зробити?

Безособові дієслова, форми на – но, -то

Що відбувається? Що зроблено?

Дія, що відбувається без особи (не можна підставити іменник)

Дієприкметник

Ознака за дією (походить від дієслова). Не треба плутати з прикметником!

Працюючий, зів’ялий, написаний, почутий

Дієприслівник

Що роблячи? Що зробивши?

4. Числівник

Кількість предметів (кількісні),

порядок при лічбі (порядкові).

Сто, двоє, одна ціла п’ять шостих, багато, кільканадцять.

Перший, другий і т. д.

5. Займенник

Хто? що? Який, чий? Скільки?

— особу, предмет, але не називає їх (не плутати з іменником!)

— ознаку або приналежність, але не уточнює, яку саме (не плутати з прикметником!);

— кількість, але не називає її

Я, він, хтось, будь-хто, щось, ніхто

Такий, цей, будь-який, ніякий, всякий, кожний, інший; чийсь, твій

6. Прислівник

Як? де? коли? куди? чому? для чого?

Ознака дії або стану

Було гарно, перебував усередині, зробив учора, рухатися вгору, образити спересердя, дратувати навмисно

Службові частини мови й вигуки (не відповідають на питання)

Частина мови

Які функції виконує, коротка характеристика

Приклади вживання

1. Прийменник

Використовується для вираження різних зв’язків між словами. ! Завжди стоїть поруч із іменником або займенником лише в непрямих відмінках (родовий, давальний та ін.)

Для Марини, на небі, серед нас, поблизу будинку, протягом року, напередодні шлюбу, близько двох годин

2. Частка

Приєднується до самостійної частини мови, творить її нові форми (би, хай, нехай)

Зробив би (форма умовного способу дієслова), нехай працює! (форма наказового способу дієслова)

або надає слову нових відтінків значення:

3.Сполучник

Об’єднує:

— однорідні члени речення.

Сашко й Дарина;

— частини складного речення.

то дощ, то сніг.

Сурядні – об’єднують частини складносурядного речення (і, й, а, але, проте, зате).

Він зрадів, проте Дарина обурилася.

Багаті живуть у розкошах, а бідні страждають.

Підрядні – об’єднують частини складнопідрядного речення (бо, що, коли, де, якщо, якби, дарма що, так що та ін.)

Марія пропустила уроки, тому що захворіла.

Дід мені розповів, що познайомився з бабусею ще в школі.

phoenicis.com.ua

ЧАСТИНИ МОВИ

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

& 2. ЧАСТИНИ МОВИ

44. Подані словосполучення запишіть у такій послідовності:

А) іменник + прикметник; в) дієслово + іменник;

Б) іменник + іменник; г) дієслово + прислівник.

Цікава книжка; читати зацікавлено; герой оповідання; переказували на уроці; обговорювали з цікавістю; говорили натхненно; несподівані оцінки; влучні характеристики; значна користь; очікували продовження; екранізація твору; яскраві враження; значний вплив; чудові спогади.

– Із двома-трьома словосполученнями складіть речення (усно).

– Який розділ науки про мову вивчає словосполучення й речення, а який – вивчає частини мови?

Слово вивчають різні розділи науки про мову.

Якщо лексикологія досліджує лексичне значення, походження й уживання слів, СЛОВОТВІР – способи їхнього творення, ОРФОГРАФІЯ – правила написання слів, СИНТАКСИС вивчає слова як будівельний матеріал для словосполучень і речень, то слова як частини мови вивчає розділ науки про мову – МОРФОЛОГІЯ.

45. Прочитайте прислів’я. Визначте в кожному самостійні та службові частини мови. Поясніть відмінність між ними.

1. На кожній скатертині свій хліб. 2. Язик буває гостріший за шаблю. 3. Золото не іржавіє, розумний чоловік не зазнається. 4. Мудра людина не починає спілкування зі слова “я”.

5. Рот – один, вух – двоє, кажи раз, але слухай сорок два рази. 6. Говорив жартома, а висловив усе, що хотів. 7. Язика нікому не пришиєш.

– Визначте лексичні та граматичні значення виділених слів.

– Який розділ науки про мову досліджує лексичне значення, походження й уживання слів? їхні граматичні значення?

– 3 якого погляду вивчає слова синтаксис?

46. Із поданих слів складіть і запишіть речення. Для цього самостійні частини мови поставте в потрібній граматичній формі.

1. Геніальний, три, скрипаль, сидіти, стебло, одне, на. 2. Вага, стебло, зламатися, розлетітися, джміль, та, від, і. 3. Літак, джміль, гудіти, собі. 4. Джміль, вони, гудіти, собі, спросоння, до, і.

– У записаних реченнях назвіть службові частини мови. Яка їхня роль у мовленні?

– У першому із записаних речень підкресліть усі члени речення.

47. Прочитайте вірш Любові Забашти, доберіть до нього кілька варіантів заголовків. Що відбиває кожен з них – тему чи головну думку тексту? Якими частинами мови виражений кожен заголовок?

Читайте так же:  Закон о выплате ежемесячного пособия на ребенка

Чому ж ми проходимо мимо?

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалене горем від світу.

Чому ж ми не прийдемо в хату,

Її не покличем з собою?

І буде одна вікувати

Людина з своєю журбою,

Нам легше, бо ми не самотні,

Ходімо ж до неї в світлицю!

І серце людини з безодні

Полине за нами, як птиця.

– Визначте лексичні й граматичні значення виділених слів.

– Укажіть слова, ужиті в переносному значенні, розкрийте ці значення.

– Визначте вжитий у вірші фразеологізм, поясніть його значення.

– Чи є самотні люди серед ваших знайомих? Чи доводилося вам їм допомагати? У чому і як? Розкажіть про це.

48. Перепишіть, у кожному з речень підкресліть усі члени речення. Визначте, якою частиною мови виражений кожен член речення. Звіртеся з таблицею.

1. Немає вищої святині за чисте сяйво доброти (О. Довгий). 2. Коли я чую, як підлітки сторонніх старших людей називають “батя”, “дідок”, “бабулька”, а своїх батьків позаочі називають “мої предки”, я ніяковію. Любов і повагу до батьків, старших людей, як і працьовитість, гідність, у наших родинах виховують змалку (Л. Орел). 3. Навіть за війну гірші деякі людські якості: боягузтво, зрадництво, егоїзм (Е. Хемінгуей).

– Визначте в реченнях слова – назви почуттів. Витлумачте суть цих почуттів.

Звіртеся зі Словничком назв почуттів.

– Кого називають “людьми старшого віку”? Чи є такі люди у вашій родині?

У вашому будинку? Серед ваших знайомих?

Наведіть приклади ситуацій, коли ви можете допомогти літній людині. Поясніть, чим і як. Чи допомагають старшим родичам ваші батьки? Чому робити це необхідно? Підготуйтесь розповісти про це в класі.

school.home-task.com

Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Українська мова 5 клас. Повні уроки>> Українська мова: Частини мови основні способи їх розпізнавання. Повні уроки

Частини мови. Основні способи їх розпізнавання

Содержание

Мета уроку

• Закріпити та поглибити знання школярів про різні частини мови;
• Навчити учнів розпізнавати частини мови за їх характерними ознаками;
• Продовжувати розвивати у дітей усне та письмове мовлення;
• Розвивати у школярів логічне мислення, пам’ять, та вміння аналізувати та узагальнювати вивчений матеріал.

• Закріплення опорних знань.
• Повторення пройденого матеріалу.

Що таке морфологія?

На уроках з української мови ви ознайомились з таким доволі великим розділом, як морфологія. Давайте з вами згадаємо, що це за розділ і що він вивчає? Отже, до морфології належить такий розділ мовознавчої науки, який знайомить нас з різними її частинами мови.

На попередніх уроках ви вивчали теми, на яких детально вивчали різні частини мови, тому повинні знати, що їх в українській мові налічується десять. Також ви повинні пам’ятати, що серед цих частин мови шість є самостійними, три частини мови належать до службових і також існує окрема частина мови до якої належить вигук. Самостійні частини мови ще прийнято називати повнозначними, а службові належать до не повнозначних частин мови.

Самостійні частини мови

А тепер давайте згадаємо, які самостійні частини мови вам відомі? Отже до них належать:іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово та прислівник. Також варто згадати, що кожна з перерахованих самостійних мовних части має свої лексичні та граматичні особливості, які властиві тільки їй, а в реченні вони виступають його членами.

Службові частини мови

Як ми уже згадували раніше, що до службових частин мови належать такі, як сполучник, прийменник і частка.

Також, слід пам’ятати, що службові мовні частини не мають ніякого лексичного значення, а їх роль полягає в тому, що вони надають словам або реченням додаткових відтінків, форм і значень, та служать засобами зв’язку у цих реченнях.

Слід зазначити, що службові слова не є членами речення, але прикметники і частки можуть входити до членів речення.

Що до такої частини мови, як вигук, то його не можна віднести ні до самостійних, ні до службових частин мови. З першими у вигуку різниця полягає в тому, що він нічого не називає, а від службових частин вигук відрізняється тим, що він з ними не має граматичного зв’язку. Роль, яку відіграє вигук у реченні, відноситься до вираження почуттів та спонукання до дій, але при всьому тому вигуки не називають їх.

Загальна характеристика частин мови

Крім того, слід згадати, що ще ці частини мови поділяються на змінювані та незмінювані. Але для кращого засвоєння матеріалу, давайте розглянемо таблиці в яких дана детальна характеристика частин мови.

Якщо комусь з вас ці теми уроків показалися занадто складними, то щоб краще зрозуміти і запам’ятати частини мови, давайте з вами спробуємо запишемо та вивчимо віршики, які дуже влучно дають характеристику цим частинам мови:

Читайте так же:  Купля продажа в башкирии

А зараз давайте трошки відпочинемо і подивимося мультфільм:

Тепер спробуємо підвести підсумок і узагальнити вивчений матеріал. На сьогоднішньому уроці ми з вам повторили всі частини мови, які є в українській мові та дізналися про основні способі їх розпізнавання.

Давайте згадаємо, за якими ознаками визначаються самостійні частини мови, а саме

• По-перше, потрібно визначити, що слово означає дію чи предмет;
• По-друге, з’ясувати на яке питання відповідає дане слово;
• По-третє, визначити такі граматичні ознаки, як рід та число;
• В четверте, потрібно зрозуміти до якого члена речення дане слово належить.

А зараз давайте знову подивимось відеоматеріал, який стосується цієї теми:

А зараз давайте виконаємо невеличку вправу. За допомогою побаченого відеоматеріалу запишіть в зошит які-небудь три самостійні і дві службові частини мови. І дайте відповідь на питання по яким ознакам ви розрізняєте прикметник і прислівник?

Робота біля дошки

Використовуючи малюнок та такі прикметники, як рідна, наша, улюблена, охайна, розумна, неперевершена, старанна, відповідальна і т.п, спробуйте скласти невеличку розповідь про свою школу.

Завдання. Перепишіть віршик до зошита та розберіть його речення на частини мови.

Підсумки уроку

Як ви можете охарактеризувати сьогоднішній урок? Яку б характеристику ви дали цьому уроку використовуючи:

1. іменник: знання, гра, правила;
2. прикметник: цікавий, новий, пізнавальний;
3. дієслово дізнався, зрозумів, слухав.

Домашнє завдання

Складіть невеличку розповідь про свою сім’ю. Спробуйте в своєму тексті використати всі частини мови. Над кожною частиною мови, напишіть якою вона є.

edufuture.biz

Частини мови та їх властивості

Всі слова сучасної української мови представлені 10-ма частинами мови. Розберімося з ними детальніше.

Відразу треба розібратися з групами частин мови. Їх всього три.

1. Самостійні або повнозначні частини мови:

Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. Головною ознакою самостійних частин мови є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.

2. Службові частини мови:

Роль службових частин мови в реченні – зв’язок слів між собою, надання певних емоційних відтінків членам речення або творення нових слів і морфологічних форм.

3. Окрема група частин мови:

Ці частини мови слугують для зображення емоцій, волевиявлення або навіть етикету. Також ці частини мови можуть бути імітацією звуків тварин та природних явищ.

Частини мови та їхнє лексичне значення

Розберімося, що означає та чи інша частина мови.

І. Самостійні частини мови.

Іменник – назва предметів та будь-яких явищ.

Наприклад, стіл, вітер, Ганна.

Прикметник – вираження ознаки предметів.

Наприклад, високий, красива, дерев’яний.

Дієслово – вказівка на дію або стан предметів чи явищ.

Наприклад, біжу, переїхав, зробити.

Займенник – вказівка на особу або предмет.

Наприклад, я, твій, той.

Прислівник – виражає ознаку дії чи іншої ознаки.

Наприклад, холодно, тричі, стрімко.

Числівник – назва кількості предметів або явищ та їхній порядковий номер.

Наприклад, сто, перший, десятеро.

ІІ. Службові частини мови.

Сполучник – зв’язок між собою частин речення та однорідних членів речення.

Наприклад, і, та, або.

Прийменник – засіб висловлення відношення іменника до інших слів у реченні.

Наприклад, в, під, проміж.

Частка – виражає відтінки мовлення.

Наприклад, тільки, ледве, мов.

ІІІ. Окрема частина.

Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.

Наприклад, ой, ах, тьху.

Синтаксична роль членів речення

Членами речення можуть бути тільки самостійні частини мови, в той час як службові – тільки виконують граматичну роль у поєднання членів речення.

Іменник зазвичай буває підметом або додатком (у непрямих відмінках).

Також іменник може виступати в ролі неузгодженого означення, обставини (частіше – у місцевому відмінку), прикладки та іменної частини неузгодженого присудка, але це неосновна синтаксична роль.

Прикметник – це типове узгоджене означення.

Однак у нетиповому варіанті прикметник також може виступати іменною частиною складеного присудка.

Числівник часто буває підметом (часто – разом з іменником), але в непрямих відмінках може виступати додатком та означенням.

Займенники, що вказують на предмети в реченні відіграють роль підмета та додатка. А займенники, які вказують на порядок при лічбі та ознаки, звичайно, стають означеннями.

Дієслово – це типовий присудок. Але не тільки!

Дієслова іноді можуть виступати в ролі підмета, додатка, обставини та навіть означення.

Що стосується дієслівних форм, то дієприкметник у реченні – це означення чи іменна форма складеного присудка; а дієприслівник – це обставина.

Прислівник частіше за все буває обставиною та тільки іноді – неузгодженим означенням.

Службові частини мови не є членами речення, але давайте розберемо, яку граматичну роль вони відіграють.

Прийменник слугує для оформлення іменника як члена речення, але вживається у відмінках окрім називного.

Сполучники сурядності існують у реченні для приєднання однорідних членів та частин складносурядного речення. Сполучники підрядності єднають підрядне речення з головним у складнопідрядному реченні.

Читайте так же:  Письмо о перечислении алиментов

Частка потрібна для вираження чи підсилення конкретного слова або словосполучення. Також за допомогою частки окреслюється питання, ствердження чи заперечення в реченні.

А ось вигук іноді може виступати членом речення, якщо замінює самостійне слово. Хоча це відбувається рідко. Зазвичай частка просто слугує вираженням емоції, спонукання чи оклику.

Класифікація частин мови

Класифікація частин мови – це назва груп, на які поділяють слова однієї частини мови за певними ознаками. Такі групи в мовознавстві називають розрядами частин мови або лексико-граматичними розрядами.

Іменники бувають:

— назви істот та неістот;

— конкретні та абстрактні;

— власні та загальні.

Загальні іменники в свою чергу поділяються на речовинні та збірні.

Прикметники розрізняють якісні, присвійні та відносні. Проте тільки якісні прикметники здатні створювати ступені порівняння.

Дієслова бувають перехідними та неперехідними.

Числівники поділяють на :

— порядкові та кількісні;

— прості, складні та складені.

Займенники розрізняють 9 видів: особові, зворотний, питальні, відносні, присвійні, вказівні, означальні, неозначені та заперечні.

Прислівники виділяють:

— первинні та вторинні;

— означальні та обставинні.

Означальні прислівники бувають якісно-означальними, способу дії та кількісно-означальними.

Прийменники поділяються на:

— прості, складні та складені;

— просторові, часові, причини, мети, умови і допустові, способу дії, кількісні, означальні, об’єктні;

— похідні та непохідні.

Сполучники бувають похідні та первинні.

Частки:

— формотворчі та словотворчі;

— частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально-видільні, підсилювальні;

— частки, що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні, емоційно-експресивні.

Вигуки:

— первісні та вторинні;

— за змістом: емоційні, волевиявлення, мовного етикету, звуконаслідувальні слова.

Морфологічні ознаки частин мови

До морфологічних ознак частин мови належать наступні характеристики:

1. Особливість творення частини мови.

2. Особливості відмінювання.

3. Особливості морфологічної будови слова.

Всі частини мови можна поділити на змінювані та незмінювані. До перших належать 5 самостійних частин мови — іменник, прикметник, дієслово, займенник та числівник.

Прислівник, прийменник, сполучник, частка та вигук – незмінювані частини мови, а тому ми не будемо розглядати їхні морфологічні ознаки.

Отже, морфологічні ознаки змінюваних частин мови.

Іменник:

— змінюється за відмінками;

— початковою формою виступає називний відмінок однини або множини.

Прикметник:

— змінюється за числами;

— змінюється за родами;

— якісні прикметники мають ступінь порівняння;

— початковою формою виступає називний відмінок однини чоловічого роду.

Дієслово:

— може утворювати форми дієприкметника та дієприслівника;

— дієприслівник – не змінюється;

— дієприкметник змінюють за родами, числами, відмінками; йому властивий час, стан і вид.

Числівник:

— деякі числівника змінюються за родами;

— початкова форма – називний відмінок.

Займенник:

— вказівні займенники змінюються за відмінками; мають число та рід;

— означальні займенники змінюються за родами, числами та відмінками;

— кількісні займенники змінюються за відмінками;

— порядкові займенники змінюються за родами, числами та відмінками;

— початкова форма – називний відмінок однини.

Тепер все зрозуміліше? Ми сподіваємося за це!

Будьте розумними та вдалої підготовки до ЗНО!

znoclub.com

Морфологія

Самостійні (повнозначні) частини мови:

Іменник – назва предмета, особи, явища (хто? що?): комп’ютер, батько, сніг.

Прикметник – назва ознаки (який? чий?): новий, молодий, холодний.

Числівник – кількість предметів, порядок предметів при лічбі (скільки? котрий?): два, четвертий.

Займенник – заміняє іменник, прикметник, числівник, проте він неконкретний (можна сказати аморфний, неточний) (оскільки заміняє вищеназвані частини мови, то й питання його співпадають з питаннями цих частин мови: хто? що? який? чий? котрий? скільки?)

Увага! Власне слова «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» є займенниками і саме на них будується майже половина займенників, тому варто їх запам’ятати.

— особові (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони);

— присвійні (мій, твій, наш. ваш, його, її, їх (їхній));

— питальні (хто? що? який? котрий? чий? скільки?) (в питальному реченні);

— відносні (хто, що, який, котрий, чий, скільки) (в розповідному реченні);

— заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки) (творяться додаванням до «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» заперечної частки «ні»);

— неозначені (дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, абихто, будь-хто, будь-що та ін.) (творяться додаванням до «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» різних частинок);

— вказівні (цей, оцей, той, отой, такий);

— означальні (сам, увесь, усякий, кожний, інший).

Увага! Займенник варто вивчити прискіпливо, адже через те, що він відповідає на кілька питань і має не один розряд, його можна сплутати з іншими частинами мови.

Дієслово – називає дію (що робити? що зробити?): писати, купувати, знайти.

Інфінітив – неозначена форма дієслова (початкова), впізнаємо по суфіксу «ти» в кінці: працювати (є ще особові форми дієслова: (я) працюю, (ти) працюєш і т.д.)

Дієприкметник – змінювана форма дієслова, називає ознаку предмета за дією (який? яка? яке? які?): написаний, куплений, знайдений.

svitslova.com

Обсуждение закрыто.