Частка правила написання

Частка правила написання

Частка правила написання

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Правопис часток

Частки пишуться окремо, разом і через дефіс.

Написання часток разом з іншими словами або через дефіс пояснюється тим, що вони виконують словотворчі чи формотворчі функції, тобто стають час­тиною іншого слова чи часткою його форми.

Поділені рискою слова перепишіть разом, окремо чи через дефіс.
(Як виконувати завдання)

Знайдіть і виправте у навчальних завданнях помилки.
(Як виконувати завдання)

Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он звичайно пишуться окремо від інших слів: ходив би, зроби ж, адже ж, як же бути, он куди, он який.

Частки би (б), же (ж) вичайно пишуться окремо від інших слів: ходив би, читала б, знав же, хотіла ж.

Частка що- пишеться разом, якщо вона починає слово: щоденник, щоночі, щоранку.

Через дефіс пишуться частки -бо, -но, -то, -от, -таки, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, невідь- і под.: іди-бо, вийди-но, якось-то, як-от, пізнав-таки, будь-коли, де-небудь, казна-який, хтозна-чий, невідь-як.

Якщо частка що стоїть після слова, до якого відноситься, то вона пишеться окремо: тільки що, ледве що, поки що, дарма що, хіба що, тому що.

Через дефіс пишуться частки -бо, -но, -то, -от, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди-бо, давай-но, так-от, отакий-то, стільки-то, тим-то, важкий-таки, все-таки, дістав-таки.

Частка таки пишеться окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: таки забіг, таки наважився, таки мій.

Частки аби, що, як, чим, казна, хтозна, будь, небудь, бо, но, то, от, таки і под. пишуться окремо, якщо між ними й словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: щогодини — що дві години; щодо — що ж до; казна-хто — казна з ким; хтозна-хто — хтозна й хто; іди-бо — іди ж бо; все-таки — все ж таки.

Складні іменники з першим компонентом віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол.

Сподобалася тема?
Поділіться нею з друзями.

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ ТА ВИГУК
ПРИЙМЕННИК

Загальна характеристика прийменників

Розрізнення прийменників і префіксів

Загальна характеристика сполучників

Загальна характеристика часток

Написання не з різними частинами мови

Написання вигуків та звуконаслідувальних слів

webpen.com.ua

Загальне правило написання часток в українській мові таке: частки як службові слова, що підсилюють, уточнюють, обмежують, стверджують, заперечують чи забарвлюють ^ значення повнозначних слів, пишуться з цими словами «А завжди окремо. Наприклад: Плавай, плавай, лебедонько, По ^ синьому морю, Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору І Рости тонка та висока До самої хмари, Спитай бога, чи діжду я, Чи не діокду пари? (Т. Шевченко); Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля (П. Чубинський); Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна (Л. Українка); Такий він (вітер) гарячий, такий нетерп­лячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей? (М. Коцю­бинський); Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем (Л. Костенко).

Написання часток разом з іншими словами або через дефіс пояснюється тим, що вони виконують словотворчі чи формотворчі функції, тобто стають словотворчою час­тинкою іншого слова чи часткою його форми.

Частка не пишеться разом:

а) якщо слово без не не вживається. Це можуть бути:

іменники: неук, нездара, небіж, небіжчик, небога,

ненависть, невістка, недуга, нежить, немовля, несподі-‘ ванка, нехіть, негода, неділя, нехворощ;

прикметники й дієприкметники: негайний, невблаган­ний, невпинний, невгасимий, недбалий, нестямний, не­похитний, ненаситний, ненависний, ненастанний, не­численний, незабутній, незбагненний, нездоланий, нездо­ланний, незлічений, незліченний, незрівнянний, неоціненний, непохитний, непримиренний, несказаний, нескінченний, несусвітній, нестямний;

дієслова: ненавидіти, невгавати, незчутися, неволити, нездужати, непокоїтися, нестямитися;

прислівники: недаремне, недаремно, недарма, недаром, невдовзі, невдогад, невинно, невпинно, — невтямки, негадано, незабаром, несамовито, несказанно, нехотя;

б) якщо частка не виступає у складі префікса недо- зі значенням неповної якості. Це також можуть бути:

іменники: недоїдок, недокрів’я, недолік, недоліток, недорід, недостача, недосяжність, недотепа, недоук;

дієприкметники, що перейшли в прикметники: недовико­наний, недодержаний, недооцінений, недоторканний, не­дочутий;

дієслова: недобачати (погано бачити), недовиконувати, недоїдати (погано харчуватися), недоказувати, недолюблю­ваній, недооцінювати, недоплачувати, недочувати;

в) якщо з часткою не утворюється слово з новим (часто протилежним) значенням:

небезпека (загроза), вдалий — невдалий, веселий — не­веселий (сумний), вміння — невміння, воля—неволя, вро­жай — неврожай, вчений — невчений (без освіти), гар­ний — негарний (поганий), гаразд — негаразд (погано), дав­ній — недавній (близький у часі), доброзичливо — недобро­зичливо (вороже), далеко — недалеко (близько), добрий — недобрий (злий), доля — недоля (безталання), правда—не­правда (брехня), славити — неславити (оговорювати когось), сміливий —несміливий (боязкий), уважний — неуважний, не­легко— важко, бажано—небажано, чемний—нечемний;

г) якщо при дієприкметниках і прикметниках є слова дуже, вельми, надто, надзвичайно, що підсилюють якість: дуже неуважний учень, надто необережний хлопець, вельми невдалий похід, надзвичайно негарний вчинок;

www.linguistika.com.ua

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ін.).

А. Словотворчі частки пишуться разом, окремо або через дефіс.

1. Разом пишуться:

а) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як— у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аби́що, аби́як, аніскі́льки, анітро́хи, анічогі́сінько, анія́к, деда́лі, де́коли, де́котрий, де́щиця, де́що, чимале́нький, чима́ло, щове́чора, щогоди́ни, щоде́нник, щодня́, щодоби́, щоду́ху, щонайкра́щий, щопра́вда, щора́зу, щоси́ли, якби́, якнайшви́дше, якомо́га, якщо́ та ін.

б) Частки би (б), то, що в складі сполучників: щоб, якби́, немо́вбито, ні́бито, або́що, і частка же (ж) у складі стверджувальних часток авже́ж, ато́ж (див. ще § 32).

в) Частка —ся (-сь) у зворотних дієсловах: буду́ється, наї́вся (наї́всь).

г) Частка —сь у складі займенників і прислівників: котри́йсь, котра́сь, котре́сь, яки́йсь, яка́сь , яке́сь; десь, коли́сь, хтось, щось.

д) Частка не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) в значенні префікса, тобто коли слово без цієї частки не вживається: неві́льник, него́да, неду́га, не́жить, немовля́, нена́висть, не́ук; невгаси́мий, незліче́нний, невпи́нний, невсипу́щий, нега́йний, нена́висний, ненаста́нний, непохи́тний, нестя́мний; невдо́взі, неви́нно, невпи́нно, незаба́ром, непору́шно, несамови́то, несказа́нно.

З дієсловами не пишеться завжди окремо, крім тих, що без не не вживаються: нево́лити, незчу́тися, нена́видіти, нестя́митися, і тих, яким частка не надає нового значення: незду́жати (хворіти), непоко́їтися (хвилюватися), несла́вити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частка не може писатися й окремо: не зду́жати (не змогти), не сла́вити (не прославляти).

е) Частка не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах у неповній мірі: недобача́ти, недовико́нувати, недоде́ржати, недоїда́ти, недока́зувати, недолю́блювати, недооці́нювати, недоплати́ти, недочува́ти; недови́конаний, недоде́ржаний, недозрі́лий, недока́заний, недооці́нений, недопи́саний, недоро́слий, недочу́тий; недо́биток, недо́їдок, недокрі́в’я, недо́лік, недо́літок, недорі́д, недоста́ча, недося́жність, недоте́па, недоторка́нність, недо́ук. Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, вона пишеться з таким дієсловом окремо: він недочува́в, але: Він не дочув моїх слів.

Читайте так же:  Закон о выборах депутатов государственной думы федерального собрания рф

є) Частка не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: невмі́ння, нево́ля, неврожа́й, недо́ля, непра́вда, несподі́ванка; небалаку́чий, невда́лий, невесе́лий, невче́ний, недо́брий, незбагне́нний, немали́й, неписьме́нний, несміли́вий; неаби́хто, неаби́який; невдога́д, невже́, невпа́м’ятку, невтямки́, нега́дано, недале́ко, недарма́, неду́рно, не́хотя, а також незважа́ючи на . невважа́ючи на . немо́в, нена́че.

Примітка. Частка не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять: дале́ко, зо́всім, аж нія́к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

ж) Частка не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакі́нчена пра́ця, нез’ясо́вані пита́ння, нержаві́юча сталь, неспросто́вані фа́кти.

з) Частка ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від дальшого займенника прийменником, і з прислівниками: ніхто́ (ніко́го), нічи́й (нічиї́м), ніщо́ (нічо́го), нія́кий (нія́кому); ні́де й ніде́, ніза́що, нізві́дки, нізвідкіля́, ні́коли й ніко́ли, ніна́що, ніскі́льки, нітро́хи, нія́к.

2. Окремо пишуться:

а) Частка що в сполуках дарма́ що, ті́льки що, хіба́ що, що́ ж до.

б) Частка то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

в) Частка не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання. Але: Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи.

г) Частка не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на —но, —то й дієприслівниках: не мо́же не ба́чити, не підхо́дячи бли́жче, не поспіша́ючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито.

д) Частка не з прикметниками у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним словом: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).

Примітка. Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе є (був, була́ тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує смисл, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).

е) Частка не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист.

є) Частка не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’я́тий; не ти, не цей, не і́нші; не іна́кше, не так; не при. не на. ; не то. не то; також не раз.

ж) Частка не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, які пишемо через дефіс: не ду́же, не зо́всім, не цілко́м; не від то́го, не до́сить, не мо́жна, не тре́ба; розмовля́ють не по-на́шому.

з) Частка ні, вживана для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту: ні живи́й ні ме́ртвий, ні кро́ку да́лі, ні на ма́кове зе́рно́, ні па́ва ні ґа́ва, ні ри́ба ні м’я́со, ні се́ ні те́, ні сюди́ ні туди́, ні та́к ні ся́к.

и) Частка ні, вживана як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба.

і) Частка ні в складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділяється від займенників прийменником: ні в ко́го, ні до ко́го, ні з ким, ні до чо́го, ні за́ що й ні на що́ (з різними значеннями), ні на яко́му.

3. Через дефіс пишуться:

а) Частки бо, но, от, то, таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди́-бо; дава́й-но; ті́льки-но; так-о́т, як-о́т; отаки́й-то, сті́льки-то, ти́м-то, я́кось-то; важки́й-таки, все́-таки, діста́в-таки, та́к-таки.

Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: скі́льки ж то (написано), чи́м би то (втішити).

Примітка 2. Частка таки пишеться окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.

б) Компоненти будь-, —будь, —небудь, казна-, хтозна— й под. у складі займенників і прислівників (див. § 28, п. 2 б; § 30, п. 3 в).

в) Частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах: не-Євро́па, але в загальних — разом: нелюди́на, неісто́та.

Б. Формотворчі частки пишуться окремо від інших слів, зокрема:

а) Частки хай, нехай, за допомогою яких утворюються форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе мир між народами! Нехай міцніють дружні відносини між країнами!

б) Частка би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслова: зайшо́в би, пішла́ б.

В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:

а) Частка же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений.

б) Частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?

www.pravopys.net

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їхніми складниками, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень ( хай, би та ин.).

А. Словотворчі частки пишемо разом, окремо або через дефіс.

а) частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аби ́ що, аби ́ як, аніскі ́ льки, анітро ́ хи, анічогі ́ сінько, анія ́ к, деда ́ лі, де ́ коли, де ́ котрий, де ́ що, чимале ́ нький, чима ́ ло, щове ́ чора, щогоди ́ ни, щоде ́ нно ́ , щодня ́ , щодоби ́ , щоду ́ ху, щонайкра ́ щий, щопра ́ вда, щора ́ зу, щоси ́ ли, якби ́ , якнайшви ́ дше, якомо ́ га, якщо ́ та ин.;

б) частки б и (б) , то, що в складі сполучників та инших незмінних слів (щоб, якби ́ , немо ́ вбито, ні ́ бито, або ́ що, то ́ що) і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авже ́ ж, ато ́ ж (див. ще § 35);

Читайте так же:  Анонимные заявления в обэп

в) частку -ся (-сь) у зворотних дієсловах: буду ́ ється, наї ́ вся (наї ́ всь);

г) частку -сь у складі займенників і прислівників: котри ́ йсь, яки ́ йсь, яка ́ сь , яке ́ сь, хтось, щось, десь, коли ́ сь;

ґ) частку не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) як префікс, тобто коли слово без цієї частки не вживають: неві ́ льник, него ́ да, неду ́ га, не ́ жить, немовля ́ , нена ́ висть, не ́ ук, невгаси ́ мий, незліче ́ нний, невпи ́ нний, невсипу ́ щий, нега ́ йний, нена ́ висний, ненаста ́ нний, непохи ́ тний, нестя ́ мний; невдо ́ взі, нев и́ нно, невпи ́ нно, незаба ́ ром, непору ́ шно, несамови ́ то, несказа ́ нно;

д) частку не з дієсловами, які без неї не вживаються: нево ́ лити, незчу ́ тися, нена ́ видіти, нестя ́ митися, або яким вона надає нового значення: незду ́ жати (хворіти), непоко ́ їтися (хвилюватися), несла ́ вити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частку не можемо писати з деякими із них й окремо: не зду ́ жати (не змогти), не сла ́ вити (не прославляти);

е) частку не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах неповною мірою: недобача ́ ти, недовик о́ нувати, недоїда ́ ти, недолю ́ блювати, недооці ́ нювати, недоплати ́ ти, недочува ́ ти; недови ́ конаний, недоде ́ ржаний, недозрі ́ лий, недосма ́ жений, недооці ́ нений, недоро ́ слий, недочу ́ тий; недо ́ биток, недо ́ їдок, недокрі ́ в’я, недо ́ рі ́ ка, недо ́ літок, недорі ́ д, недо ́ ук та ин. Якщо частка не заперечує дію, виражену дієсловом із префіксом до, її пишемо з таким дієсловом окремо: він недочува ́ в, але він не дочув моїх слів;

є) частку не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: невмі ́ ння, нево ́ ля, неврожа ́ й, недо ́ ля, непра ́ вда, несподі ́ ванка; небалаку ́ чий, невда ́ лий, невесе ́ лий, невче ́ ний, недо ́ брий, незбагне ́ нний, немали ́ й, неписьме ́ нний, несміли ́ вий; неаб и́ хто, неаби ́ який; невдога ́ д, невже ́ , невпа ́ м’ятку, невтямки ́ , нега ́ дан о , недале ́ ко, недарма ́ , неду ́ рно, не ́ хотя, а також незважа ́ ючи на. невважа ́ ючи на. немо ́ в, нена ́ че.

Примітка. Частку не пишемо окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні , а також окремо від прикметника, перед яким стоять слова дале́ко, зо́всім, аж нія́к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

ж) частку не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакі́нчена пра́ця, нез’ясо́вані пита́ння, неспросто́вані фа́кти;

з) частку ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від них прийменником, та з прислівниками: ніхто́ (ніко́го), нічи́й (нічиї́м), ніщо́ (нічо́го), нія́кий (нія́кому); ні́де й ніде́, ніза́що, нізві́дки, нізвідкіля́, ні́коли й ніколи́, ніна́що, ніскі́льки, нітро́хи, нія́к.

2. Окремо пишемо:

Частку то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи т о, які виконують функції підсилювальних часток;

б) частку не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання, але Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи;

в) частку не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на н о, -то й дієприслівниках: не мо ́ же не ба ́ чити, не підхо ́ дячи бли ́ жче, не поспіша ́ ючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито;

г) частку не з прикметниками у функції присудка, якщо вона заперечує ознаку, виражену цими словами: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).

Примітка. Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе слово є (був, була́ тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує зміст, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий), але Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований);

ґ ) частку не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист;

д) частку не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’я ́ тий; не ти, не цей, не и́ нші; не ина ́ кше, не так; не при. не на. ; не то . не то; також не раз;

е) частку не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, які пишемо через дефіс: не ва ́ рто, не ду ́ же, не зо ́ всім, не цілко ́ м; не від то ́ го, не до ́ сить, не мо ́ жна, не тре ́ ба; розмовля ́ ють не по-на ́ шому;

є) частку ні, вживану для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова: ні живи́й ні ме́ртвий, ні кро́ку да́лі, ні на ма́кове зе́рно́, ні па́ва ні ґа́ва, ні ри́ба ні м’я́со, ні се́ ні те́, ні сюди́ ні туди́, ні та́к ні ся́к;

ж) частку ні, вживану як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба;

з) частку ні в складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділена від займенників прийменником: ні в ко ́ го, ні до ко ́ го, ні з ки ́ м і ні ́ з ким (з різними значеннями), ні до чо ́ го, ні за ́ що, ні на ́ що й ні на що ́ (з різними значеннями), ні на яко ́ му.

Читайте так же:  Проверка на судимость рф

3. Через дефіс пишемо:

а) частки -бо, -но, -от, -то, -таки ́ , коли вони виділяють значення окремого слова: ід и́ -бо; дава ́ й-но; ті ́ льки-но; так-о ́ т, як-о ́ т; отаки́й-то, сті ́ льки-то, ти ́ м-то, я ́ кось-то; важк и́ й-таки, все ́ -таки, діста ́ в-таки, та ́ к-таки.

Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого її приєднують, стоїть инша частка, всі три слова пишемо окремо: скі́льки ж то (написано), чи́м би то (втішити).

Примітка 2. Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.

б) компоненти будь-, -будь, -не́будь, ка ́ з н а-, хт о́ з на -, бо ́ зна- й под. у складі займенників і прислівників (див. § 31, п. 26; § 33, п. З в);

в) частку не, вживану як префікс в іменниках — власних назвах: не-Євро ́ па, але в загальних — разом: нелюди́на, неісто ́ та ; у філософських творах — через дефіс: не-я, не-матерія.

Б. Формотворчі частки пишемо окремо від инших слів, зокрема:

а) частки ха й , нехай , за допомогою яких утворюють форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе незалежна Україна! Нехай святиться ім’я Твоє;

б) частку б и (б) , за допомогою якої утворюють форму умовного способу дієслова: зайшо ́ в би, пішла ́ б.

В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:

а) частку же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений;

б) частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?

r2u.org.ua

Частка — Page 5

Формотворчі частки
Формотворчими називаються частки, що використовуються для творення різних граматичних форм.
Більшість граматистів до формотворчих зараховує, насамперед, частки хай, нехай, би, б, за допомогою яких утворюються форми наказового та умовного способу дієслова: хай здолає, нехай не за­тьмарить, вивчив би, зрозуміла б. Саме на ці частки, передусім, звер­тається увага і в шкільних підручниках, тоді як до формотворчих належать також частки -ся, -сь, за допомогою яких утворюються зворотні дієслова: збиратися, навчатися, готуватися; най-, що-, як-, які служать для творення форм найвищого ступеня порівняння при­кметників та прислівників: найкращий, щонайкращий, якнайкращий; найвище, щонайвище, якнайвище; був, була, було, за допомогою яких утворюються форми давноминулого часу: прийшов був, прийшла була, прийшло було.

Словотворчі частки
До словотворчих часток належать ті, за допомогою яких утворю­ються нові слова. Йдеться про частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь, аби-, де-, як-, чи-, що-, -би, -б, -же, -ж, не-, ні-, ані-. На думку авторів «Граматики української мови» (О.К. Безпояско та ін.), сюди можна зарахувати також частки -бо, -но, -то, -от, -таки.

Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, де-, аби-, -сь служать для творення неозначених займенників і прислівників: будь-хто, що-небудь, казна-який, дещо, абиде, колись; так само і заперечна частка ні використовується для творення заперечних займенників та при­слівників: нічий, нікуди, ніскільки; за участю часток не, ні можуть утворюватися також слова інших частин мови: неспокій, недоля, неві­льний, невдалий, нівроку, недарма, неволити, недодержати, неабиякий; за допомогою часток би, б, же, ж, то утворюються сполучники: щоб, якби, НІЖ, нібито, начебто, атож.

Словотворчу функцію інших часток можна простежити на таких прикладах: щодня, щомиті, чимало, чималенький, якомога та ін.
Виконуючи роль словотворчих формантів, частки з часом пере­творюються на префікси або суфікси (нікотрий, неволя, недобрий, найшвидше, якийсь, зустрітися). Проте за традицією вони ще й досі кваліфікуються як частки. Словотворчі частки завжди виступають у сполученні з іншими словами. На відміну від словотворчих мор­фем, вони можуть міняти місце у структурі слова і навіть відривати­ся від нього при відмінюванні: абихто і аби з ким, ніщо і ні до чого, все-таки і все ж таки.

З іншого боку, оскільки словотворчі частки вживаються у складі морфологічного слова, то представники комунікативного підходу до витлумачення функціонального статусу часток говорять про не­правомірність включення їх до часток як класу службових слів і пропонують відносити до синтетичних морфем. Безперечно, вико­нуючи словотворчі і формотворчі функції, деякі частки наближа­ються до морфем, але при цьому зберігають певну формальну неза­лежність, що дає всі підстави зараховувати їх до часток. Словотвор­чі частки, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частина­ми, формотворчі ж уживаються лише в окремих формах слів для вираження граматичних значень.

Основні правила написання словотворчих і формотворчих часток
Разом пишуться словотворчі: аби-, де-, не-, ні-, ані-, чи-, що-, -сь та формотворчі: най-, як-, що-, -ся, -сь частки у складі різних частин мови: абикуди, анітрохи, щогодини, небагато, невинний, кот­рийсь, якнайдорожче, вітатися. Якщо між часткою і займенником ставиться прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з чого, ні з якими. Частка що може стояти і після слова, до якого відноситься, — тоді вона пишеться окремо: хіба що, поки що, тільки що.
Разом пишуться і словотворчі частки би, б, же, ж, що, то у складі сполучників або інших часток: якби, ніби, немовбито, адже, абощо, атож, авжеж (але: адже ж, отже ж).

Через дефіс пишуться словотворчі частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, за допомогою яких утворюються займенники і прислівни­ки: будь-хто, який-небудь, казна-де, хтозна-як.

Через дефіс пишуться також і частки -бо, -но, -то, -от, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова і стоять безпосеред­ньо після нього: зроби-но, якось-то, як-от, важкий-таки. Якщо ж між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, то всі три слова пишуться окремо: зроби ж но, якось би то. Частка -таки пишеться окремо ще й у тих випадках, коли стоїть перед словом, якого стосується: таки зустрів, таки виконав.
Формотворчі частки хай, нехай, би, б, за допомогою яких утво­рюються форми наказового і умовного способу, пишуться окремо: хай зростають, нехай приїдуть, купив би, приготувала б.

Щодо інших часток, які виражають смислові, модальні чи емо­ційно-експресивні відтінки, то вони пишуться окремо від інших слів. При цьому вчені наголошують, передусім, на роздільному на­писанні підсилювальних часток же, ж, вказівних то, от та деяких інших, наприклад: коли ж, зробив же, то сестра моя, от мурована церква.

Написання не разом чи окремо з різними частинами мови зале­жить від того, чим виступає не — часткою при певній частині мови чи префіксом у слові. Якщо не є заперечною часткою, то вона зав­жди пишеться окремо від тих слів, зміст яких заперечує; коли ж не вживається як префікс, то пишеться разом.


Обсуждение закрыто.